“Стаса Михайлова я малював би коньяком і шоколадом, а Шнура – пивом і рибою з кістками”
Фуд-митець Павло Бондар розповів, як він бачить російських зірок
Художника Павла Бондаря знають якщо не всі, то дуже багато хто. Молодий чоловік прославився тим, що почав малювати медіа за допомогою продуктів. Наприклад, президент США Дональд Трамп у нього гіркий, як кріп, а співачка Леді Гага — солодка, як банан із легким присмаком ківі та зернят граната. А ось цікаво, із використанням яких продуктів він намалював би російських артистів? Наперед попередимо: не пощастить хіба що Ользі Бузовій. Як каже автор, зображати цю співачку йому давно не цікаво.
Віка Циганова — це, звичайно, «російська горілка, чорний хліб, оселедці», Сергій Трофімов — «шашличок під коньячок, дуже смачно», лідер гурту «ЧайФ» Володимир Шахрін — «пляшка кефіру, півбатону», а Земфіра — апельсини. Напевно, так подумає кожен, хто наважиться провести якісь аналогії. Однак для Павла подібні асоціації надто поверхові та прямолінійні. Йому головне відобразити риси характеру.
Дивлячись на роботи художника, ми відразу ж запитуємо себе: а чому майже всі його герої живуть далеко за кордоном? Адже є й ті, хто ближче!
«А давайте називатимемо імена російських артистів, а ви — говорити, з чого б їх намалювали?» – пропонуємо ми. Павло сміється, але погоджується. І, звичайно, кандидат номер один — це кумир жінок Стас Михайлов!
Ну дивіться. Стас… — на мить замислюється митець. — Мені спало на думку, що якби я його малював, то робив би це коньяком і шоколадом. Причому шоколадом – чорним-чорним. Чому? Ну, по-перше, він співак шансону. У ньому і якась фортеця, мужність. А водночас він увесь такий солодкий та гламурний. Так, саме коньяк, шоколад і ніяк інакше».
«Олег Газманов? – Продовжує Павло. — Мені здається, що тут не обійтися без огірків чи петрушки. Огірочки можна дрібно порізати та викласти ними його силует. Зелень – це бадьорість, а Олег – така людина, що дасть фору всім молодим. Так і видається, як він прокидається вранці і кричить: «Вставайте! Час пити смузі і готувати салатики!
Наступна на черзі – улюблена співачка Павла, Глюкоза. «Ой, мені важко сказати, — каже він, — але це щось дуже солодке та дуже легке. І точно не цукор, бо він тяжкий. Можливо, цукрова пудра? Чи прозорі мармеладки? Однозначно в її портреті має бути якась слабоалкоголка. Як варіант – кольоровий лікер, тому що дівчина вона весела, безбашенна, розкута і при цьому романтична».
«А ще можна додати кокосової стружки, — продовжує парубок. — Мені здається, буде гарно».
Так, про дівчат зрозуміло. Краще про брутальних чоловіків. Кого б запропонувати? Може, Сергія Шнурова? Чомусь одразу згадується його знаменита фраза: «Хтось пече булочки, а хтось смажить коників. Це його справа. Не моє. Він же не пхає їх мені в рот, вириваючи з моїх рук улюблену булочку зі збитими вершками!
«Шнур? Тут має бути щось феєричне, — сміється Павло. — Здивуватиметеся, але я відразу побачив рибу з кістками та пиво. А ще на картині має бути дуже багато спецій. Гострі, яскраві, обпалюючі».
На запитання, звідки в нього такі асоціації, художник відповідає, що у творчості гурту «Ленінград» завжди є якісь провокаційні моменти. Начебто слухаєш — і тобі так добре, так весело. А потім – раз! — і наче придавить. Прямолінійний він, цей Шнур чесний. Не боїться казати правду.
“Добре. А Джігурда? – Запитуємо ми. І ось тут художник зізнається, що має дисонанс.
«Микита Джигурда… — замислюється він. — З чим він може асоціюватися? Це більше нагадує пасту типу кетчупу. Тільки вона не гостра, а якась несподівана. Нерозпізнається смаковими рецепторами. Просто людина вона непередбачувана. Зовні — дуже мужній, що обстоює свою позицію, а всередині — тонкий і вміє говорити віршами. Ну і, звичайно, до картини може бути доданий якийсь алкоголь. Без нього буде не дуже».
Газманів – огірки, Шнур – ніякі не збиті вершки, а пиво та риба, Глюкоза – кокосова стружка. Не щастить хіба що Ользі Бузовій, про яку митець каже, що навряд чи взявся б її малювати.
«Вона симпатична, роботяща, але як особистість мені зовсім не імпонує, — пояснює Павло. — Послухаєш пісні, а там одне й те саме!»
«І все-таки… — думає він. — Ну, мабуть, я використав би ваніль та перець. Ваніль — тому що її творчість попсова та однотипна, а перець — самі розумієте».
Втім, Бузовій, можна сказати, ще пощастило: картини, намальовані перцем, зберігатимуться довго. На відміну, наприклад, від портрета Ангели Меркель, який Павло створив із сосисок та пива. Такий не залакуєш і не повісиш на стіну. А взагалі, впевнений художник, красу можна побачити навіть у банку шпрот – головне запалитись!
Яна Бобилкіна для dailystorm.ru