Цьому художнику, як не дивно, підходять рядки Маяковського про ноктюрн на флейті ринв. Вміння створювати витвори мистецтва з найпростішого, що завжди під рукою завжди цінувалося дуже високо. Сьогодні ми познайомимося з Павлом Бондарем та його проектом фотоекспозицій «Смачні обличчя». Унікальність даного арт-проекту полягає не тільки у фотографічній схожості знаменитості з портретом, а й у самому матеріалі, з якого виготовлені портрети – звичайні продукти харчування, які щодня зустрічаються в холодильнику та на полицях магазинів.

Как ты пришел к идее достаточно неожиданного проекта «Вкусные лица»?

Павло Бондар

Спонтанно где-то год назад. Первый мой портрет, созданный в подобном стиле, был портрет певицы Лары Фабиан, написанный с помощью растворимого кофе. Кофе близок для меня тем, что он похож на акварель по консистенции и технике нанесения, а раньше я работал с акварелью.
Если поэкспериментировать со степенью растворимости и густоты, получается несколько насыщенных разноплановых оттенков. Это помогает выразить всю красоту портрета, сделать его живым. А еще сама идея создавать портреты из продуктов питания является чем-то необычным, новым в искусстве, а искусство должно жить новым. Я хочу, чтоб искусство развивалось и вдохновляло людей.

Тебе как создателю не жалко прощаться с такой работой? Ведь многие из них достаточно недолговечны и рано или поздно ее приходится утилизировать…

Некоторые работы бывают недолговечны, особенно если там есть ингредиенты, которые выкладываются сверху, а не впитываются. Например, портрет знаменитой китайской актрисы Чжан Цзыи я создал из суши – рисинку за рисинкой выкладывал и распределял эти мелки зерна на холсте 4 часа подряд. Согласитесь, нетипичный для живописи материал. Работа получилась достаточно кропотливой. Остальные материалы, которые хорошо впитываются (соусы, кофе, чай, алкоголь), остаются на бумаге длительное время, не теряя свою насыщенность.

Как ты выбираешь знаменитостей для портретов?

Это люди, которые в чем-то являются моими кумирами или к которым у меня есть определенная доля симпатии. Я должен чувствовать что-то по отношению к тому образу, который продумываю и пишу. К примеру, портрет Винсента Ван Гога, который в этом проекте писался одним из первых, выполнен с помощью хлеба и чая. Этот знаменитый нидерландский художник долгое время жил в нищете и питался одним чаем и хлебом. А вот портрет французской исполнительницы Милен Фармер написан при помощи красного сухого вина и винограда. После прослушивания ее композиций у меня возникло чувство, что надо запечатлеть ее именно вином. Это страсть, Франция, ее дерзкий и порывистый темперамент. Я сразу вижу яркий образ. Часто бывает, что он мне снится. Во время сна ко мне приходит идея, которую я сразу вижу общей картиной. Так и создаются мои портреты.

Павло Бондар

Не хочешь ли ты устроить арт-перфоманс вживую? Нарисовать портрет на своей выставке…

Очень хочу, есть определенные наработки. Я вижу как это должно выглядеть. Это все возможно и исполнимо. Я не хочу, чтобы моя выставка была чем-то заурядным. Если уж сами портреты необычные, то и выставка, я считаю, должна быть настоящим событием в культурной жизни.

Сколько занимает по времени создание одного такого портрета?

Бывает, рисую пять часов, и время утекает как вода. Бывает, семь часов подряд за работой, почти до состояния головокружения. Только полноценно погружаясь в сам процесс творчества я могу полностью прочувствовать образ.

А какие этапы в работе наиболее продуктивны для тебя?

Именно секунды, мгновения, когда я начинаю работу, само начало, общий эскиз – это основа. И само окончание творчества. В тот момент, когда портрет подходит к завершению, я останавливаюсь… И внутри словно какое-то внутреннее горение, жар от восторга. Бывает, я плачу во время создания картин. От восторга и понимания того, что мои руки могут создавать такие вещи. Иногда я сам удивляюсь тому, что все так интересно получается.

А есть продукты, технически более удобные для рисования и наоборот?

Для новичков, решивших создавать подобные портреты из продуктов питания, лучше всего подойдет кофе или горячий шоколад. Достаточно кропотливым в работе оказался рис, который нужно было постараться плавно распределить для перехода теней. А вообще, я не сильно задумываюсь над этим вопросом, так как в процессе рисования и создания образа я вижу единую картину и точно знаю, из чего соберу портрет.

На своем официальном сайте ты пишешь, что ты свободный художник. Что ты вкладываешь в это понятие?

Для мене вільний художник – це людина, яка не обмежується певним матеріалом, бачить свій нехай у житті як шлях змін, нових випробувань, спроб та проб. Потрібно пробувати абсолютно неприпустиме у повсякденному суспільстві і намагатися вирватися із сірої маси. Така людина є вільною. Я не хочу зупинятися на чомусь одному.

Павло Бондар

З традиційних технік малювання, що тобі ближче?

Графіка: олівець та пастель. Я малюю олівцем близько шести років. Певною мірою від інтуїції, я самоучка. Графіка для мене близька, тому що в олівці та його сірих кольорах я знаходжу ту простоту та красу, якої не вистачає у цьому світі. Не всі портрети мають виглядати яскраво, хоч і олівець по-своєму яскравий, він живий, реалістичний.

Як самоучка ти можеш сказати, наскільки важлива в образотворчому мистецтві освіта?

Перспектива, пропорція, світлотінь, основні правила – це основи основ, з якими познайомитись у будь-якому випадку доведеться, і це буде лише на користь. Але я економіст за освітою, тому весь цей матеріал я вивчив собі самостійно. Дуже велику роль грає практика. Коли я наодинці з собою, наприклад, прогулююся парком, то я можу сфотографувати будь-який пейзаж, що мені сподобався. Від цієї свободи стає легко на душі: я намалював те, що захотів, а не те, що хтось велить. Ця легкість допомагає художникам у самореалізації, у прояві себе через свою картину, що дуже важливо.

Про що ти розповідаєш на своїх майстер-класах?

Коли я тільки-но починав проводити майстер-класи, моєю аудиторією були соратники, які зустрілися для спілкування за інтересами люди. Я навіть не міг подумати, що це переросте на щось більше. Що на мої майстер-класи почнуть приїжджати охочі з інших міст. Поступово я почав викладати, ділитися з людьми тим, що я знаю, своїм досвідом та практикою. Я намагаюся пояснювати інтуїтивно та не науковою мовою. У моїх учнів є можливість дізнатися за коротший проміжок часу якісь специфічні моменти та особливості в малюнку, на які у мене пішли місяці чи роки. Я отримую від викладання велике задоволення. Мені подобається спілкуватися з людьми, які цікавляться творчістю. Я знаходжу в них щось рідне для себе і вважаю, що з такими людьми ми перебуваємо на одній хвилі і дуже добре відчуваємо одне одного. Це важливо! З учнем можна займатися і дати технічну основу, а духовну основу не можна упускати в жодному разі. Вона проростає у людині як зерно і постійно вдосконалюється.

Чжан Цзыи

А сам чим надихаєшся?

Я дуже надихаюсь, коли дивлюся на людей. На звичайнісіньких людей. Вивчаю їхні риси. Зізнаюся, мене приваблюють дівчата та жіночі риси обличчя. Можливо тому на моїх портретах переважно дівчата. Але це не означає, що не пишу портрети чоловіків. У цих роботах інша естетика. Ще мені подобається гуляти в парку одному, дивитися на дерева, особливо восени, коли мало листя. Я спостерігаю за гілками і бачу порожнечу між ними та хмари вдалині. Ці хмари – це свобода між гілками. Наче я прориваюся через цей простір між деревами, як між життєвими перешкодами.

Твої плани на 2015 рік?

Продовжу працювати з експозицією “Смачні особи”. Я поставив собі за мету створити 50 портретів знаменитих людей планети. Хотілося б експонувати їх у Росії та інших країнах. Хочеться поділитись своїм баченням з іншими людьми. Хочеться навчити малювати якнайбільше охочих. А ще мандрувати світом, отримувати нові враження, надихатися, вбирати ідеї та втілювати їх у своїх роботах.

Що забажаєш нашим читачам, які також хотіли б виражати себе у мистецтві?

Хочу побажати любити цей світ, творчість та все, що ви робите. Дихати вільними грудьми і не боятися відкриватися, пробувати абсолютно все. Не зупинятися на техніках та не сумніватися у своїх можливостях.

Розмовляла Мозжечкова Єлизавета, спеціально для порталу MuseCube